Коли мій 24-річний син вирішив взяти машину в kредит, я сказала, що допоможу, коли у нього не буде грошей. Нехай буде спокійним. Але з того дня, як він взяв машину, nлачу тільки я. Ось так і оплачувала її рік, а син підвіз мене на ній, напевно, рази два. І то після моїх прохань. Коли він говорив про машину, я сказала, що допоможу з оплатою, якщо він буде возити мене до моїх родичів. Він обіцяв, що не тільки до родичів, а й на дачу теж. На малолюдні пляжі теж: я ж люблю купатися. Ось і дав він мені обіцянки прям як депутат. Купили йому машину. У перший раз, коли я покликала його, він приїхав і підвіз мене.
Але просила я його три дні. Іншим разом підвіз до родичів. Але не через мої прохання, а для того, щоб похвалитися перед ними машиною. Після йому було вже не цікаво їздити туди або підвозити мене. Одного разу взимку я попросила підвести мене в ліkарню. Він відмовився, сказавши, що боїться водити в такий мороз. Але на наступний день я побачила його машину. Син проїхав повз мене, коли я була на зупинці. Поруч сиділа якась дівчина. На дачу він теж не відвіз. У нього справи, бачте, йому ніколи. Тоді і прийшов кінець моєму терпінню. Чому я повинна оплачувати kредит, якщо крім мене всім є місце в цій машині?
Покатати різних дівчат і друзів йому не важко, а коли я щось прошу-йому ніколи. Ось уже два місяці не плачу за машину. Мені-то що, нехай платить сам. У перший місяць йому дзвонили через прострочення. Я сказала, що у мене труднощі, викручуватися потрібно самому. На другий місяць вже наїжджав на мене, як ніби я йому чогось винна. Ми посва рилися. Він нагадав мені, що я обіцяла допомогти, а я сказала, що він теж багато чого обіцяв. Але нічого не виконує. Ось зараз не знаю, оплачує він кредит або продав машину. Мені нецікаво. Я зрозуміла, що на таксі менше витрачаю, ніж на його kредит.