Малюк захоплено крутився навколо ялинки і оглядав її. На невисокій ялинці було зовсім мало іграшок, всього дві блискучі кулі. Марина віддала на них останні гроші. Чомусь, коли мама їх купувала, виглядала дуже сумною. Так зазвичай буває, коли малюк запитує про батька. Мати казала, що батько герой і пішов від них, щоб захищати батьківщину. Малюк вірив, що виросте таким же сміливим, як тато. Він хотів стати для матері справжнім захисником. Мишко ходив у дитячий садок, йому доводилося там непросто, діти його дражнили. Причиною всьому був різний колір його очей: правий був зелений, а лівий карий. Мамі він про це не розповідав, щоб не турбувати, вона і так ходила дуже сумною. Жили вони втрьох: мама, Міша і бабуся. Бабуся його любить, правда, вона йому постійно закриває очі, коли у фільмі цілуються. Але Мишко бачив поцілунок, хоча ніхто про це не знає, адже він прикидався, що спить. Дядько Сергій намагався поцілувати маму, але вона чинила опір.
Говорив: «Чого ти ламаєшся?» Після цього випадкуя він більше з ними не жив. Мама зібрала його речі і виставила з квартири. Бабуся на неї чомусь сварилася, але Міша був радий. Він був радий навіть незважаючи на те, що разом з дядьком Сергієм з будинку зникли солодощі. Але бабуся весь час примовляла: «Навіщо ти його прогнала? Хороший же мужик, не п’є, не курить, працює. Свого чекаєш? На що ти сподіваєшся?» Одного разу Мишко підслухав розмову. — Ти мати його дитини, ти повинна його знайти! — Де я його знайду? Я не знаю ні номера, ні адреси. З родичів у нього одна тітка в Сибірі. Ми ж з ним не бачились після того випадку у театру. Мої батьки заплатили моїй подрузі, щоб вона сказала Саші, що я вагітна і виходу заміж. Вони не хотіли, щоб я заміж за простого робочого виходила. — Був би хорошим хлопцем, не вірив би чуткам,- пирхнула баба Шура. — А він і не повірив.
Приїхав, зустрів мене несподівано біля театру. Саме в цей момент до мене підійшов хлопець, який був обранцем батьків на роль нареченого, причепився. Живіт у мене вже округлився. Я розгубилася, не змогла йому сказати, що дитина від нього. А він просто подивився на мене презирливо і пішов. Я після цього до вас перебралася. Бачити батьків не можу. — Ти все одно повинна його знайти. Міша нічого не розумів. Він скористався тим, що його ніхто не бачить і вибрався на вулицю погуляти. Розглядав в річці крижинки, коли послизнувся і впав. Холодна вода швидко намочила одяг і стала тягнути на дно. Хлопчик втратив свідомість. Прокинувся вже в лікарні. Його хтось обнімав, він підвів погляд і зустрівся з парою таких очей, як у нього. Йому не довелося пояснювати. Він зрозумів, що батько всіх переміг і повернувся. Мама швидко підійшла і теж обняла його, у неї очі від сліз опухли. — Мам, а подарунки у мене на Новий рік будуть? -Вони чекають тебе під ялинкою вже місяць.