Коли мій чоловік пішов до другої дружини Катерини, він стверджував, що без нього мені не вдасться забезпечити гідне життя нашим дітям.

Коли мій чоловік пішов до другої дружини Катерини, він стверджував, що без нього мені не вдасться забезпечити гідне життя нашим дітям. Проте я не лише впоралася, а й допомогла дітям з житлом. Продавши будинок у селі, я переїхала до міста, щоб бути ближче до них. Все життя я присвятила трьом своїм дітям, адже, крім мене у них нікого не було. Після відходу чоловіка, який не надавав нам підтримки, я поїхала на заробітки, залишивши старшу дочку, 15-річну Олю, дбати про молодших. Повернувшись за півроку з Чехії, я знайшла будинок у порядку, завдяки зусиллям дітей.

П’ятнадцять років я працювала за кордоном, вклавши усі зароблені кошти у добробут дітей. Зрештою осіла в Італії, де заробила достатньо, щоб допомогти кожному з дітей придбати квартиру. Після повернення, я купила квартиру поряд з дітьми. Коли дочка поскаржилася на витрати на транспорт та неможливість користуватися автомобілем чоловіка, я допомогла їй фінансами зі своїх накопичень.

Однак згодом мої заощадження закінчилися. Ситуація посилилася, коли моя квартира постраждала від затоплення сусідом, що вимагало дорогого ремонту. Звернувшись за допомогою до дітей, я отримала обіцянку підтримки, але на практиці допомоги вистачило лише на мінімальний ремонт та купівлю необхідних меблів. Тепер, дивлячись на пошарпані стіни свого будинку, я замислююся про те, що, можливо, варто було б залишити собі трохи коштів, хоч я і не шкодую про допомогу своїм дітям…