– Куди ти діла, – волав брате, не дивлячись на здивованих людей навколо, – або мені піти подивитися до тебе додому. Багато з рідного дому напевно перетягнула за цей час? – Коли ж куховарка показала в чому підходить тісто для пиріжків, лише відмахнувся, – Ой подумаєш, як не це, то інше щось зібрала за ці роки.Люди здивовано переглядалися. Олексій вже більше п’ятнадцяти років працював за кордоном. Приїжджав тільки два рази: оформити якісь документи і ось зараз, на дев’ятий день після того, як їх з Любої тато відійшов у вічність. З самого ранку всі, хто прийшов допомогти приготувати поминальний обід відчували, як сильно брат тримає в облозі на сестру.- І, що на нього найшло? – здивовано шепоче кухарка, – бігає півнем, як в своєму будинку. Сидів за кордоном заробляв гроші дітям на машини і квартири і носа не показував, ні коли Люба за матір’ю доглядала, ні коли за батьком сім років ходила, як за малюком, адже все забував відразу. А зараз, он, господар! – вона скоса глянула на Олексія, який знову щось шукав у батьківській хаті.
Люба стояла і нічогісінько не розуміла. Брат прилетів вчора вночі без попередження. Чи не провести батька у вічність, а аж через дев’ять днів. Хоч мав у селі свій двоповерховий будинок, а зупинився тут. Наївна жінка подумала, що брат хоче побути з нею в такий непростий для обох час. Та ні! Той з самого ранку щось шукав і відчиняючи всі сараї та комори щось там видивлявся.- Де брезенти, – знову почули люди, – батько їх за великі гроші колись купив. Що продала не своє? – не соромлячись вже нікого, влетів в будинок.Хотів додати ще щось, але Люба заливаючись сльозами з сумкою речей вже стояла на порозі.- Прости, брат! – сказала ледве чутно, – схоже, я тобі сьогодні заважаю.За нею нишком почали виходити і інші люди. Олексій з хвилинку кліпав очима, а коли будинок спорожнів, нарешті схопивши якісь папірці, кинувся навздогін сестрі.
– Тут все моє! – тикав їй бланки, – і будинок і рухоме і нерухоме майно. Батько все добро з матір’ю на мене ще двадцять років тому переписали.Люба нічого не сказала. Пішла повільно до свого колишнього дому, де господарювала її дочка.Олексій з Любою після цього не спілкувався. Зробив її винною, мовляв саме вона хотіла привласнити його будинок, а коли він не дав, влаштувала концерт. Люди того не прислухались вони прямо говорили чоловікові, що його поведінка і вчинки до добра не доведуть. Олексій ще тиждень побув на батьківщині, змінив всі замки в батьківському домі. Поставив грати на всі вікна і двері, навіть міжкімнатні, та й відправився на чужину до дружини.Ту звістку принесла сусідка з якою Олексій іноді розмовляв. Десь там на чужині братові стало погано. Звернувся до фахівців і оторопів – безнадійно. Пообіцяли, ще рік два більш-менш нормального життя, а далі, як і тато – поступово все буде забувати, поки зовсім не захворіє.
Дізнавшись таку новину про чоловіка, його дружина відразу сказала, щоб їхав назад в Україну, адже тут він буде для неї тягарем. Дві дочки, заради яких і просидів за кордоном всі роки, знайшли стовідсоткові виправдання і пояснення того, що тато для них хоч і доріг, але не на стільки, щоб витратити на нього своє життя.Люба все розповіла дочки і сказала, що який би не був, а Олексій її брат і вона його догляне. А дочка поставила ультиматум: або мама витрачає своє життя і здоров’я на невдячного брата, який і спасибі не скаже, але вже без дочки, або ці роки проводить з нею і внуками, які бабусю дуже люблять і цінують.Плаче Любов і не знає, що робити. І брата нерозумного шкода і донька має рацію.