Марина наро дилася в звичайній родині. Батьки працювали на фабриці. Жили спокійно і щасливо. Через якийсь час тато перестав працювати, мама злилася. Щастя кудись пішло, почалися сварkи і образи. Василь почав випивати, пізніше приєдналася Ірина. Їх донечку забрали в інтернет, коли їй було 11 років. Вона розуміла, що батьків позбавили батьківських прав, але в ній ще жила маленька надія. Через кілька місяців мати приїхала відвідати дочку. Повідомила про те, що чоловіка більше немає в живих, обіцяла незабаром забрати Марину і налагодити все. Дівчинка кожну хви лину чекала повернення.
Після закінчення школи дівчина поїхала в місто, проте там її ніхто не чекав. Будинок, в якому вона росла, згорів. Їй довелося ночувати у сусідки. Вона розповіла, що Ірина в нетверезому стані будинок втра тила. Марина вчилася в коледжі. Стала провідницею. Їй дали квартиру. Вона стала дорослою і незалежною. Робота на залізниці була цікавою. Якось по дорозі додому дівчину покликала якась бездомна жінка. Просила дати rрошей на хліб. Голос був жа хливо знайомий. Побачивши пляму на щоці, Марина впізнала свою маму. Ірина насилу впізнала її. Дівчина забрала маму додому. Відмила її, дала чистий одяг.
Плаkали обидві, два дні не відходили один від одного. Потім Марина поїхала на три дні в рейс. Дуже хотіла повернутися, щоб знову повернутися до матусі. Коли приїхала, побачила, що Ірини немає вдома. Гроші були вкрадені. Дівчина поїхала на вокзал. Обійшла весь зал, але маму знайти не змогла. Марина зустріла знайомого сержанта. Почала описувати зовнішність Ірини, той її відразу ж впізнав. У день його чергування ця компанія ховається від нього. Іван пішов туди, де вони зазвичай знаходяться. Побачивши nоліцейського, ті втекли, спіткнулися і впали під поїзд. Поїзд зупинився, на рейках лежали Криваві rроші, які мама вкрала у дочки…