Іван мав красуню дружину, яка рано покинула цей світ. Від дружини в нього залишилася така сама красива дочка Анюта. Самотнім чоловік ходив не довго, через рік одружився з Галиною, а та наро дила йому другу доньку, яку назвали Тетяною. Галя завжди сердилась, що падчерка така красуня. Вона намагалася компенсувати це у своїй дочці, приділяла їй більше уваги, дарувала подарунки. Галя мріяла, що дочка буде щасливою, що в неї світле майбутнє. З віком Ганна погарнішала ще більше, а ось Тетяна мала досить звичайну зовнішність. У Ані було дуже багато кавалерів, вона від них не могла відбитися, а ось Танею ніхто не цікавився.
Коли минуло двадцятиліття доньки, Галя стала всерйоз переживати, що вона залишиться у старих дівках. Від подруг вона дізналася про чаклунку, яка живе далеко, але може доnомогти дівчині вийти заміж. -Не поїду я у таку далечінь одна, — бурчала Таня. -Ну так сестру із собою візьми. Ганну вмовляти не довелося. Їй і самій цікаво було. Батько їй на прощання прошепотів: -Ань, ти в це тільки не лізь. Нічим добрим таке не закінчується. На свою долю не гадай. Ганна до слів батька поставилася серйозно. Чаклунка виявилася старенькою, якій більше ста років було. Вона виглядала як справжня казка, що ожила. Ганна з цікавістю розглядала її. -Вийти заміж хочеш? — усміхнулася старенька, глянувши на Таню. Та кивнула. -А віддаси за це найдорожче?
-У мене нічого дороrого немає, ми бідно живемо. Якщо немає нічого, то й віддавати нема чого, — пирхнула Таня. Бабуся здивовано підняла брови. Вона попросила Ганну вийти з хати. Що там далі діялося, дівчина не знає. Але потім бабуся поставила їй те саме запитання. -Я не хочу, щоб ви мені чаклували. -Не буду, мені просто твоя відповідь цікава. -Ні, не можна бути щасливим, якщо віддаєш найдорожче. В очах бабусі майнули схвальні смішки. Після цього Таня справді вийшла заміж, але ніяк не могла наро дити дитину. Вона тільки потім зрозуміла, що відібрала в неї бабуся. А ось Ганна розповідала цю історію своїм дітям перед сном – як казку.