Ми з Андрієм зіграли весілля два роки тому. Живемо з його батьками. Потихеньку до мене перейшли всі турботи по будинку. Мені самій подобається готувати і наводити затишок. А ще я люблю і вмію малювати. Взагалі-то це моя спеціальність. Я художник-ілюстратор у видавництві. Сім місяців тому народилася наша донька Аліна. Позавчора у неї почали прорізатися зубки. Дочка температурила, хникала, просилася на руки. Через це прибирання квартири я відклала.
Змогла лише приготувати вечерю. Ввечері повернувся з роботи Андрій, повечеряв і зразу ж забрав доньку собі. Я прибрала на кухні, потім сіла в крісло і насолоджувалася видом гри батька з дочкою. Незабаром повернулися з роботи свекор зі свекрухою. Свекруха, як завжди, втомлена і напружена. Сіли вони вечеряти. А потім свекруха прийшла до нас. — Ксюша! — роздратовано почала вона, — дівчинка у Андрія, а ти могла б нас погодувати! Невже так важко відірватися від крісла? У передпокої не прибрано. — Я вечерю приготувала, нагодувала чоловіка, до вашого приходу їжу підігріла. Вам так складно накласти чоловікові їжу в тарілку?! — зазвичай я не сперечаюся зі свекрухою, але тут мене прорвало.
Зіграв свою роль стан дівчинки. — Мам, донька весь день вередувала, не злазила з рук, — заступився за мене чоловік. — Обід і вечеря в домі завжди зварені. А ви мені жодного разу спасибі не сказали. Посуд, хоча б за собою, не миєте. Свекруха, не витримавши нашого дружної відсічі, вийшла, грюкнувши дверима. Було чутно, як вона взялася за миття посуду… Аліна заснула до першої години ночі. А у мене пропав сон. Я взялася за олівець і почала малювати дочку. Працювала з перервами, так як доводилося відволікатися на дитину. Малюнок закінчила до ранку… Прокинулася сама, а не від дитячого плачу.
Подивилася на годинник — опівдні. Накинула халат, пішла на кухню. Андрій пив каву і милувався портретом дочки, що висить на стіні. — Де дочка? — запитала я його. — Вийди на балкон. Вийшла. Вперше в житті Аліни дідусь і бабуся вивели її погуляти в колясці. — Що відбувається? — запитала я чоловіка. — Твій малюнок відбувається. Мама з татом відірватися від неї не могли. А мама сказала, що треба тобі давати більше можливості малювати. Ти геній. Він поцілував мене і став годувати сніданком…