Інна дивилася в очі дорослому солідному чоловікові і благально говорила: — Котик, а ти подаруєш мені це колечко? — У тебе занадто серйозні запити, моя дорога. — Це у мене серйозні запити. Дружину в Дубай везеш, а мені навіть колечко не подаруєш? — Пішла геть з моїх очей. Інна зрозуміла, що в цей момент вона перегнула палицю. Чоловік сів в машину і помчав у справах. Ледве стримуючи сльо зи, дівчина викликала таксі і поїхала до сестри – насkаржитися! — Чому все так не справедливо? Я просто хочу багатого чоловіка. На його зовнішність мені наплювати! — Може, тобі краще захотіти попрацювати і самій все куnити? — Ага, тобі легко говорити. Твій чоловік тебе всім забезпечує.
— Взагалі-то, його біз нес ми піднімали з колін, будучи ще студентами. Працювали цілодобово, не покладаючи рук, — заперечила Іра. — Я не хочу так. Я красива і молода. Інна вибігла з квартири, мало не збивши Павла, чоловіка сестри, з ніг… — Що це з нею? — Та так, вирішила роздобути все і відразу. — Навряд чи таке буває, — сказав Павло, і обійняв найулюбленішу жінку на світі. Інна ходила взад і вперед по своїй кімнаті, ніяк не могла втихомирити свій гнів. Як це-у сестри все вийшло? Вона ж страшненька. Та й порадами своїми всіх вже дістала. І що знайшов у ній Павло? І тут Інну осінило! «Точно, Павло. Ось він-ключ у безтурботне життя». Вирішила дівчина відбити чоловіка у сестри. Подзвонила йому на наступний день і каже:
— Павлуша, мені потрібно з тобою поговорити. Тільки не говори нічого Ірі. Це таємниця. Давай я завтра приїду до тебе в офіс. Паша погодився, потім підійшов до дружини і сказав: — Поїдеш завтра зі мною. Посидиш в сусідньому кабінеті. На наступний ранок Інна увірвалася в офіс Паші як господиня, і почала прямо з порога: — Слухай, Паша. Я більше не можу приховувати. Моя сестра тебе обманює, а зі мною ділиться своїми подвигами. А всі ці роки ти навіть не помічав, як сильно я тобе люблю. Інна спробувала обійняти Павла, але той відштовхнув її. Раптово вона почула хлопки в долоні у себе за спиною. — Молодець, сестричка. Ось я і дізналася, хто ти насправді. — Та замовкни ти. Одним все — а іншим нічого. — Пішла геть. Тепер у мене більше немає сестри.