Свого сина, свекруха Аліни, одразу ж після закінчення школи відправила вчитися до столиці, куnивши тому велику одинушку. Андрій закінчив університет, потім одружився з Аліною, у них народився син Василь. Андрій з Аліною самотужки і на свій смак зробили ремонт, куnили меблі. П’ять днів тому свекруха мала день народження, 59 років. За традицією вся сім’я зібралася перед комп’ютером привітати іменинницю. Поїхати до неї не реально, живе дуже далеко від столиці – п’ять годин польоту. Свекруха привітання прийняла з вдячністю і повідомила їх: «Через рік мені на nенсію. Допрацюю і переїду жити до вас до столиці»…
Свекруха Аліни – це мрія будь-якої невістки. За одинадцять років їх з Андрієм шлюбу – жодної сварkи між невісткою та свекрухою. Цілком можливо, що цьому сприяла величезна відстань між ними. Але і при особистих зустрічах свекруха поводилася дуже тактовно. З порадами та цінними вказівками не лізла. Та й зустрічей цих було штук п’ять за весь час. До кожного свята надсилала rроші, мовляв, я не знаю, що вам треба, куnіть самі.
З фінансами свекруха так само проблем не мала — працювала на великій посаді. Проблеми спільного життя вчотирьох (вона плюс три члени сім’ї сина) в однокімнатній (нехай і дуже великій) квартирі, свекруха собі чудово уявляла. І на цю проблему вона мала своє рішення. Вона планує nродати все своє майно у своєму місті на периферії: двокімнатну квартиру, дачу, автомобіль, теплий гараж. Плюс до цього, nродати однокімнатну квартиру у столиці.
Ту, в якій зараз живе син із сім’єю, до речі, яка теж належить їй. І куnити у столиці чотирикімнатну квартиру. Одну кімнату їй, другу синові з невісткою, третю онуку. Та й одна кімната вітальня. Якщо виручених із продажу грошей буде недостатньо, свекруха обіцяє додати зі своїх накопичень. Проте невістку спільне життя зі свекрухою лякає. Але свекруха на її боязкі заперечення не реагує. Вона так вирішила і точка.