– Я приїхала з Італії в Україну, щоб відвідати своїх дітей та онуків, – розповіла Віка, – я хотіла побути трошки з рідними людьми, провести з ними гарний час. – Я рада, що ти вирішила повернутися, – зустріла її дочка. – Я привезла одяг для мами, подарунки для племінників і дала сестрі 200 євро, щоб купити те, що їй потрібне, – продовжила свою розповідь Віка. – Це так мило з твого боку, – сказала її дочка. – Але потім моя мати почала просити мене позичити сестрі більше грошей, щоб вона та її чоловік могли купити собі машину. Мама переконала мене, що вони зможуть знайти роботу лише тоді, коли у них буде своя машина.
– Скільки вона просила? – спитала її дочка. – Ще дві тисячі євро, – відповіла мати, – я не планувала позичати гроші, але вона так слізно просила, що я не могла їй відмовити. Пізніше матері Вікторії не стало, і коли вона попросила сестру повернути борг, сестра заявила, що їхня мати випросила у Вікі гроші в подарунок. – Я їй не вірю, – сказала Віка, – моя мати так мене не обду рила б! Мені здається, моя сестра скористалася добротою матері і пообіцяла сама повернути гроші.
– Це важка ситуація», – співчутливо сказала дочка Вікі. – Так, – відповіла сама Віка, – у мене достатньо грошей, щоб купити собі хліб, але не заради машини сестри я стільки років працювала так далеко від дому. І nрикро, що сестра навіть не думає повернути мені борrи. Я не знаю, що робити далі, не знаю. – Це важка ситуація, – сказала дочка, – можливо, ти могла б ще раз поговорити зі своєю сестрою і подивитися, чи не передумала вона». – Я постараюся, – знизала плечима Віка, – На те, що вона змінить своє рішення, я не дуже сподіваюся.