Галя пройшла в кімнату, спираючись на стіну. Щось зовсім слабка вона стала. А ще треба борщу наварити. Побільше, щоб хоч на кілька днів вистачило. Чоловіки у неї поїсти люблять. Галя посміхнулася, подумавши про синів, і тут же насупилася, згадавши про чоловіка. Її Тимофій був невисокий, лише трохи вище її, але характер у нього був дуже важкий. Навіть одружилися вони за його вибором. Як виповнилося їй вісімнадцять, він прийшов зі своїм батьком свататися і твердо заявив батькам, що одружується на Галі, старшою їхньою дочкою. Він її давно примітив, така скромна, але господарська дружина йому підходить. А те, що худа, то буде їсти менше.
Її батьки були небагаті, ось і вирішили, що з Тимофієм вона буде, як за кам’яною стіною, дуже вже нерішуча вона була, тиха. Видали її по осені за Тимофія. Ось тільки кам’яна стіна з грубого каменю виявилася. Чоловік був владним і погано уживався, Галю тримав в строгості, навантажував її роботою, подарунками та добрим словом не балував. А ось за будь-яку провину міг і прикласти. Одна радість у неї була — її хлопчики. Ігорьок і Діма росли добрими, спокійними хлопцями, маму дуже любили і шкодували. Старалися у всьому їй допомагати, щоб батько її не сварив. Захистити її вони поки не могли, малі ще були. Тільки видно не вистачило у Галі сили, боліла, слабшала.
Все важче вставала вранці з ліжка, а незабаром і зовсім злягла. Тимофій злився, що дружина боки відлежує, замість того, щоб працювати. Але потім і сам побачив, що не прикидається Галя, викликав лікаря, тільки вже пізно було, доктор порадив готуватися до гіршого. Тоді Галя попросила, щоб покликали хлопчики її сестру Лару. Лара вже була дівкою на виданні, але поки женихів не знайшлося, дівчина була росла, широкоплеча, вся в батька. На Галю зовсім не була схожа. Хлопці в селі жартували, мовляв, на танк фату одягнути — вийде Лара-наречена. Вона не губилася, жартувала. Дівка весела була. Прийшла Лариса, присіла біля ліжка сестри, сльози ховає, щоб її не засмучувати.
Тут і Тимофій в будинок зайшов, варто в дверях, пихкає від невдоволення. А сам на добротну фігуру Лари поглядає. — Ларисочка, сестричка, — насилу сказала Галя, — недовго мені на цьому світі залишилося, відчуваю, скоро до Боженьки піду. Просити хочу тебе, допоможи моєму чоловікові хлопчиків виховати, добрих, здорових людей виростити. Важко їм буде без господині, без матері. Ти все-таки рідна душа їм. Чи не будеш мачухою, а другою мамою. Добра ти і з народження з ними поруч. Тимофій, чи не проти ти з Ларисою разом дітей виховувати? Тимофію навіть облизнутися захотілося, давно він поглядав на сестру дружини. Велика, здорова жінка, така дружина в господарстві на вагу золота. І, мабуть, гаряча! А вголос сказав:
—Заради дітей я на все готовий, коли і вона згодна. Не помітив тільки Тимофій, як злорадний вогник промайнув в очах Лариси. Опустила вона голову і кивнула. Недовго простягнула ще Галя. Одного разу просто не прокинулася. Через сорок днів відгуляли Тимофій і Лариса скромне весілля. І почали жити разом. Господиня Лариса, дійсно, була хороша, робота так і горіла в її руках. Тимофій був задоволений. А хлопчики, хоч і нудьгували по мамі, і все ж рідна душа поруч, до того ж любила їх Лара безмежно. Незабаром відчула вона, що буде у них ще дитина. Вирішила поберегти себе, щоб здорового малюка на світ привести. Помітив Тимофій, що дружина стала не в повну силу працювати, присіла на лаву відпочити, і почав кричати:
— Я тебе, ледачу бочку, за просто так годувати не збираюся! Чого розвалилася, а ну йди на город! — так як замахнеться. Тільки Лара кулачок то зловила, залізною хваткою стиснула, встала, подивилася на чоловіка зверху вниз, вона то вище нього була, і холодним, твердим голосом сказала: — Ще раз замахнешься, чоловіче, я тебе по стіні розмажу. Будеш з такими сливами ходити, що чоловіки проходу від сміху не дадуть. Я тобі свою сестру все життя згадувати буду. А хлопчиків даремно скривдиш, бездомному собаці заздрити будеш. І тут же ласкаво посміхнулася․ — Малюк у нас буде, Тимофій. Принеси мені квасу холодного, щось так пити захотілося.
Тимофій постояв з хвилину, руку потер там, де міцною хваткою дружина тримала і закивав головою: — Зараз, Рибка моя, радість то яка! Сиди, лапусик, відпочивай, я за кваском збігаю. Пішов Тимофій за квасом, а хлопчики підбігли до Лариси і міцно її обняли. З тих пір змінився Тимофій, сховав свій крутий норов і жили вони в злагоді. Іноді тільки брикнеться чоловік за старою звичкою, так Лара тихо шепне: — Сестричку нагадати? І все знову спокійно. Одного разу мужики запитали Тимофія, мовляв, що трапилося, що він так змінився, а він тільки тихо зітхнув: — Проти танка не попреш. А втім, у мене найкраща дружина. Так! Заспокоював він себе, дійсно так думав, ніхто так і не дізнався.