Я заміжня вже кілька років. З чоловіком у нас все гаразд. Але є одна велика nроблема. Весь цей час у мене натягнуті стосунки із родичами чоловіка. Його батьки та сестра ставляться до мене дуже поrано. Точніше, вони мене зовсім не люблять. І через це я весь час нер вуюсь. Вся рідня Сергія живе у тому самому районі, і тому вони дуже часто відвідують нас. За стільки часу мати та батько мого чоловіка жодного разу не покликали мене до них у гості. Мені здається, вони взагалі забули про моє існування. Сергій завжди йшов до них у гості один.
А я тим часом сиділа вдома одна з дитиною. Натомість свою доньку та її дітей вони завжди запрошували на чашку чаю. Мене цей факт дуже дратував, і було прикро до глибини душі. Я ж цим людям нічого поrаного не зробила! Чому ж вони ставляться до мене як до прокаженої? Невже не можна прийняти мене до своєї сім’ї? Сергій неодноразово просив батьків змінити до мене ставлення і хоч раз поговорити зі мною. Нещодавно я сиділа і думала, чому мене так не люблять родичі Сергія. І раптом мене осяяла здогад . Я думаю, що причиною нена висті стало те, що я мала дитину від іншого чоловіка, мого колишнього чоловіка.
Чоловік, звичайно, про це знав. І оскільки він мене любив, це не завадило йому одружитися зі мною. Родня чоловіка, дізнавшись про те, що він збирається одружуватися з жінкою з дитиною, прийшла в сказ. Вони всіма засобами намагалися захистити Сергія від мене. Для батьків я стала персоною нон-грата. Будь їхня воля вони і на поріг мене не пустили. Але Сергій дуже добра і м’яка людина, на відміну від своїх батьків та сестри. Мого сина чоловік виховував як свого, був до нього дуже прив’язаний. А для Ромки він був найкращим татом. За це я нескінченно вдячна Сергію.