Я одружився у 22 роки і одразу став батьком 2-річної дочки моєї дружини. Я, не роздумуючи, покохав дівчинку як рідну і хотів одразу її удо черити, але дружина була проти, запевняючи, що час ще не настав. Я поважав її рішення, але воно мене дивувало. Минули роки, і моя дружина народила нам сина та ще одну дочку. Я був щасливий зі своєю сім’єю і любив бути батьком трьох дітей. Але я все одно хотів удочерити свою падчерку і кілька разів говорив із цього приводу з дружиною, але вона завжди говорила, що ще не час.
Нарешті, коли нашій старшій дочці виповнилося шість років і вона збиралася піти до школи, моя дружина запитала мене, чи хочу я досі стати її батьком. Я впевнено відповів згодою, і ми розпочали процес. Це було довга і втомлива справа, але я був вдячний, що можу офіційно стати її батьком. Минули роки, і моя старша дочка виросла розумною та красивою дівчиною.
І ось одного разу вона розповіла нам із дружиною, що якийсь чоловік уже два місяці переслідує її на автобусній зупинці. Я був обурений і хотів негайно розібратися в ситуації, але він зник, перш ніж я встиг це зробити. Через тиждень у нашому домі з’явився чоловік, який назвався біологічним батьком моєї доньки. Він був звичайним негідником, який покинув її, коли вона була зовсім дитиною.
Моя дочка була здивована, але я запевнив її, що вона моя рідна дочка, незалежно від того, біологічна вона чи ні. Цей досвід навчив мене тому, що кожній дитині потрібна в житті постать батька і що ніколи не пізно ним стати. Зараз я закликаю всіх чоловіків не бо ятися одружуватися з жінкою з дітьми і виявляти терпіння в побудові відносин з ними. Зрештою, бути батьком – це кохання, захист та підтримка, незалежно від біології.